Порхатим присвячується
Славетне місце Вуперталь. У його частині Бармен колись народився Фрідріх Енгєльс.Також це місто відомо великою кількістю церков, де надурняк або за 50 центів тебе ощасливлять значною кількістю їдла. Це зазвичай трохи поганенькі, іноді підгнилі, здебільшого з вийшовшим терміном придатності недоїдки та недокупки німецького народу. До цього всього ще є безкоштовна їдальня, де тобі подадуть щось гаряченьке-солоденьке-свіженьке, ще й тричі на день, сім разів на тиждень, та ще й з собою навісять. Овочі, фрукти, вчорашній хліб та булкі з пекарень, тістечка, ковбаса Салямі (від неї потім печінка каже: "Іди на фіг- вже не можу!"), консерви , йогурти і ще дідько-го-зна який харч. Від цих радощів як тут не запаморочитись у голові? Одне єдине слово світить в очах, слово з великих літер: ХАЛЯВА! Взагалі-то всі ці блаженні місцини були розхраховані на злиденні верстви населення, і кожна для своєї парафії: хорватська церква-для хорватів, німецька-для німців, і т.д. Чомусь лише єврейська сінагога лишилась осторонь від цих, від початку благородних, справ.Невеликий відступ для нетямлячих. У німеччині єврей (Jude) - це не нація, - це віра. Виходячи з цього єврей - іудей. А так як мало хто з приїхавших знає принаймні хоч одну молитву, то вхід до сінагогі та общини їм заказан, тому вони залишаються українцями, білорусами, росіянами, кіргізами і т. ін. Здебільшого ж всі ці маргінали походять з України,тому ніби-то й українці, а українською - майже ніхто; євреї, та й іврит одиниці знають. Для спрощення всі виїздці з колишнього СРСР спілкуются російською. Серед контингенту подекуди трапляються просто россіяни, просто українці, німці з Росії, Казахстану і т. д, а ще серби, хорвати, румуни, албанці і нарешті вимираючий вид - німці. Причому хто більш за все потребує цієї Халяви, так це саме аборигени, котрі відверто погано одягаються (інші ж бо рядяться лише на роздачу, хоча згодом це стає стилем буденного одягу), погано харчуються та завжди на підпитку. Щопрада, бувають такі виїздці, котрі не ламають кумедії, а поводять себе та одягаються нормально. Це вийнятки.
Так от. До чого це я? Всі ці хлібосольні місця блаженної Халяви окупували ці самі виїздці. Та й так окупували, що й не підступиш. Спробуй влізти без черги - добре якщо тільки родичів пригадають, а то ще й пику натовкти можуть. Ось тобі й біженці: пустили козлів до городу. Голодували вони чи що?
Ритуал отримання ХАЛЯВИ.
Годинки за дві-півтори до відкриття збираються відчайдушні шукачі манни небесної під пунктом роздачі манни. Обов'язково треба зайняти чергу, бо без черги йдуть тільки інваліди, жінки з малими дітьми, або ті, хто цю манну роздає. Незабаром вишиковується велика черга душ на 100-200. Але це лише початкова черга, вона здебільшого нічого не важить, бо це черга за талонами. Талон - священний номерок , який вказує іншим як тобі "падфартіла",бо першим десяти - двадцяти душам видають більше, краще, швидше і ще бозна-як. Отримавши талона, знов шикуються в чергу, але тепер вже згідно з виданими квитками.
Під час простоювання в чергах точаться найрізноманітніші бесіди типу:
-Мотя, ти слішал, шо Зюня біл на Канарах?
-Та ті шо? І скока єму ета стоїла?
-Нізнаю, щас спросім.-Кричить до Зюні-Зюня, скока ті атдал за Канари?
Підходить Зюня з дружиною Сонєй. Обидва " мєтр пядесят в прижкє", з диким мєстєчковим акцентом, характерними носами та бородавками.Гордість нації.
-Та нє дорага, 700€ за нідєлю. С пітанієм.
-Ну і как, понравілась? -Ха, та канєшна, ета жі Канари, всьо как у людєй.
Або хтось комусь розповідає про нове відкриття чогось цікавого. В цей час підлітає Дядя Міша і, не маючи гадки про що йде мова, з несамовитим мєстєчковим акцентом вигукує:
-Женьщіна,-жінка лякається- да шо ві расказіваїтє? Я здєсь уже давно жіву, я лучє вас знаю.
Бувають ще й інші випадки, коли людина розповідає про те як вона була головним інженером (льотчиком, конструктором, архітектором, винахідником, президентом фірми і т.ін. Потрібне підкреслити.), як її поважали, возили на машині, як бухали ледь не з президентом країни, скільки в неї дипломів та почесних грамот ("Героя" не вистачає). А з годом з'являється інша особа, яка каже, що такого-то знає, і ніякий він не "Гєрой", а водій таксі чи чоботар, чи ще-хтось, тільки не це цабе. І причому майже 80% народу за словами ці самі Головні. Тут і виникає питаннячко: що ж ти під церквою стоїш,на Халяву чекаєш, чи там "Главному" грошей не давали? На вході до храму блаженої Халяви стоїть людина, яка дивиться, щоб кожна душа кинула "полтіннік". А за дверима відкриваються ненадовго сади блаженства: тобто ти тупо підставляєш свою задріпану торбинку, а туди кидають усіляку Халяву, при цьому ласкаво питаючи, чи не бажає пан або пані ще й цієї халявки. А пан та пані бажають, бо не приведи боже іншому дістанеться. І дарма, що більше половини цього піде до сміття, бо вже нема місця де його пхати. Головне - Надурняк, і щоб ворогам не вистачило. У цей час ці самі вороги стоять у самому кінці черги та молять бога, щоб сьогодні нічого не було. Адже не дай, боже, щось дістанеться ворогові з переду - прийде велика Жаба і почне давити, душити, а потім посипле прокльони у бік тих, що стояли перед ними. Причому і тут інколи трапляються ексцеси накшталдт бійок, сварок , сутечок, погроз розірвати, порізати і врешті решт породнитися дуже непристойним чином.
Забув додати що все це люди переважно років за 40, а більшість за 60, тобто працювати їм уже не треба, і тому вони в такий спосіб просто вбивають час та збирають грошіСлаветне місце Вуперталь. У його частині Бармен колись народився Фрідріх Енгєльс.У місті працює прекрасний старовинний підвісний трамвайчик (Schwebebahn).Тут є великий зоопарк, працюють добрі і привітні люди, добре розвинена промисловість, прекрасне транспортне сполучення...Також це місто відомо великою кількістю церков, де надурняк або за 50 центів тебе ощасливлять значною кількістю їдла. Це зазвичай трохи поганенькі, іноді підгнилі, здебільшого з вийшовшим терміном придатності недоїдки та недокупки німецького народу. До цього всього ще є безкоштовна їдальня, де тобі подадуть щось гаряченьке-солоденьке-свіженьке, ще й тричі на день, сім разів на тиждень, та ще й з собою навісять!. Овочі, фрукти, вчорашній хліб та булки з пекарень, тістечка, ковбаса Салямі (від неї потім печінка каже: "Іди на фіг- вже не можу!"), консерви , йогурти (просрочені) і ще дідько-го-зна який харч. Від цих радощів як тут не запаморочитись у голові? Одне єдине слово світить в очах, слово з великих літер: ХАЛЯВА! Взагалі-то всі ці блаженні місцини були розхраховані на злиденні верстви населення, і кожна для своєї парафії: хорватська церква - для хорватів, німецька - для німців, і т.д. Чомусь лише єврейська сінагога лишилась осторонь від цих, від початку благородних, справ. Невеликий відступ для нетямлячих. У німеччині єврей (Jude) - це не нація, - це віра. Виходячи з цього єврей - іудей. А так як мало хто з приїхавших знає принаймні хоч одну молитву, то вхід до сінагогі та общини їм заказан, тому вони залишаються українцями, білорусами, росіянами, кіргізами і т. ін. Здебільшого ж всі ці маргінали походять з України,тому ніби-то й українці, а українською - майже ніхто; євреї,- та й іврит одиниці знають. Для спрощення всі виїздці з колишнього СРСР спілкуются російською. Серед контингенту подекуди трапляються просто россіяни, просто українці, німці з Росії, Казахстану і т. д, а ще серби, хорвати, румуни, албанці і нарешті вимираючий вид - німці. Причому хто більш за все потребує цієї Халяви, так це саме аборигени, котрі відверто погано одягаються (інші ж бо рядяться лише на роздачу їжі, хоча згодом це стає стилем буденного одягу), погано харчуються та завжди на підпитку. Щопрада, бувають такі виїздці, котрі не ламають кумедії, а поводять себе та одягаються нормально. Це вийнятки.
Так от. До чого це я? Всі ці хлібосольні місця блаженної Халяви окупували ці самі виїздці. Та й так окупували, що й не підступиш до роздачі. Спробуй влізти без черги - добре якщо тільки родичів пригадають, а то ще й пику натовкти можуть. Ось тобі й біженці: пустили козлів до городу. Голодували вони, чи що?

Ритуал отримання ХАЛЯВИ.

Годинки за дві-півтори до відкриття збираються відчайдушні шукачі "манни небесної" під пунктом роздачі "манни". Обов'язково треба зайняти чергу, бо без черги йдуть тільки інваліди, жінки з малими дітьми, або ті, хто цю манну роздає. Незабаром вишиковується велика черга душ на 100-200. Але це лише початкова черга, вона здебільшого нічого не важить, бо це черга за талонами. Талон - священний номерок , який вказує іншим як тобі "падфартіла",бо першим десяти - двадцяти душам видають більше, краще, швидше і ще бозна-як. Отримавши талона, знов шикуються в чергу, але тепер вже згідно з виданими квитками.
Під час простоювання в чергах точаться найрізноманітніші бесіди типу:
-Мотя, ти слішал, шо Зюня біл на Канарах?
-Та ті шо? І скока єму ета стоїла?
-Нізнаю, щас спросім.- Кричить до Зюні -Зюня, скока ті атдал за Канари?
Підходить Зюня з дружиною Сонєй. Обидва " мєтр пядесят в прижкє", з диким "мєстєчковим" акцентом, характерними носами та бородавками.Гордість нації, Німеччина б без них пропала.
-Та нє дорага, 700€ за нідєлю. С пітанієм.
-Ну і как, понравілась?
-Ха, та канєшна, ета жі Канари, всьо как у людєй.
Або хтось комусь розповідає про нове відкриття чогось цікавого. В цей час підлітає Дядя Міша і, не маючи гадки про що йде мова, з несамовитим мєстєчковим акцентом вигукує:
-Женьщіна,-жінка лякається- да шо ві расказіваїтє? Я здєсь уже давно жіву, я луччє вас знаю.
Бувають ще й інші випадки, коли людина розповідає про те як вона була головним інженером (льотчиком, конструктором, архітектором, винахідником, президентом фірми і т.ін. Потрібне підкреслити.), як її поважали, возили на машині, як бухали ледь не з президентом країни, скільки в неї дипломів та почесних грамот ("Героя" не вистачає). А з годом з'являється інша особа, яка каже, що такого-то знає, і ніякий він не "Гєрой", а водій таксі чи чоботар, чи ще-хтось, тільки не це цабе, яким воно себе виставляє. І причому майже 80% народу за словами ці самі "Головні". Тут і виникає питаннячко: що ж ти під церквою стоїш,на Халяву чекаєш?Чи там "Главному" грошей не давали?
На вході до храму "блаженої Халяви" стоїть людина, яка дивиться, щоб кожна душа кинула "полтіннік". А за дверима відкриваються ненадовго сади блаженства: тобто ти тупо підставляєш свою задріпану торбинку, а туди кидають усіляку Халяву, при цьому ласкаво питаючи, чи не бажає пан або пані ще й цієї халявки? А пан та пані бажають, бо, не приведи боже, іншому дістанеться. І дарма, що більше половини цього піде до сміття, бо вже нема місця де його пхати. (Подекуди сміттярі скаржаться, що смітники занадто повні.) Головне - Надурняк, і щоб ворогам не вистачило. У цей час ці самі вороги стоять у самому кінці черги та молять Бога, щоб сьогодні нічого не було. Адже не дай, Боже, щось дістанеться ворогові з переду - прийде велика Жаба і почне давити, душити, а потім посипле прокльони у бік тих, що стояли перед ними. Причому і тут інколи трапляються ексцеси накшталдт бійок, сварок , сутечок, погроз розірвати, порізати і врешті решт породнитися дуже непристойним чином.
Забув додати що все це люди переважно років за 40, а більшість за 60, тобто працювати їм уже не треба, і тому вони в такий спосіб просто вбивають час та збирають гроші на чергові Канари, Домінікану, або на поїздку до рідного Бердичева %))))
А от вже після отриманої порції Халяви, люди виходять з такими світлими обличчями, що їм заздрять перехожі. Збоку можна подумати, що людина, яка щойно вийшла з церкви Хвилину тому, на власні вухами чула Бога. НІ! Вона отримала великий кусень недокуок з німецьких супермаркетів. І з цим куснем поїде додому, може і в інше місто, там все це перебере, дещо заморозить, дещо викине,а потім годуватиме смачними просроченими йогуртами "бідних" родичів, смердючою Салямі - себе (це ж ковбаса, дарма що пропала ). А вже зовсім потім, коли забуде що саме їла - бідкатиметься на болі у печінці, підшлунковій, шлунку...І славетна німецька медична картка АОК (найдешевше медичне страхування) покриє видатки на видалення печінки, підшлункової, шлунку.........