Діти - це те, що після нас!

Діти - це те, що після нас!

Палітра, фотозвіт за 31.07.10

нарешті відбувся виступ. не сольний, а радше солянковий, виступало нас багато, але все одно зробили ми 2 кола. я був типу ведучим, хоча я би так не називав це.
взагалі виступили :



Катерина Ус,
Ал Пантелят,
Юля Максимейко,
Євген Кривочуприн,
Таня Кальченко,
Іруся Коломієць,
Женчик Журер...
Підігравав нам Сашко Акутов..
Організатором виступило Арт-кафе "Палітра" (на чолі з Василь Рябко),яке відкрилося напередодні.
Народу було не то шоби не багато, але достатньо, аби відчути смак поезії і присмак музики Акутова,який пробував імпровізувати під наші безглузді і нещадні ліричні текссти. взагалом атмосфера сподобалася, всім раджу колись ще там побувати
знаходиться воно за бісквітною фабрикою, на вул Чоботарській 31/33 
хто має мене на фб - ось  ФОтки на Фейсбуці

Велосипедність

Не вважаю себе занадто великим їздуном на ровері. проте сьогодні довелося проїздити цікавим маршрутом деcь 2,5 годинки. Власне, сподобалася їзда, дороги - як завжди. Чого не вистачає на мою зелену думку: не вистачає розмітки, а подекуди території. За час поїздки подолано приблизно 26 км. З салтівки, через вулицю за Барабашово, потім від Барабашово, по Єлени Стасової, далі через підвісний місточок з прогнилих досок - на Шевченка і.. ну коротше, в Центр міста Ха. ЩО впадає в очі ( з тієї точки зору, що ми колись плануємо з Харків туристом  http://tourist.kharkov.ua/ зробити проект велодоріжок): по вулиці Шевченка (там, на мене , навіть асфальтом виділено метр смуги) - достатньо місця для розмітки велодоріжки. тут питань нема - треба лише розмітити. А от по центру міста.... ну коли я їхав о 20:40 , у суботу, то авт було мало, і пересуватися приємно. у години ж пік - мрачно і смороду багато. по Римарській зараз і автом легко їхати, а ровером - поготів. Тому там варто зробит лише розмітку на дорозі. стосовно ж Пушкінської...там ані тротуаром, ані дорогою їхати не можна. ну хіба що до перехрестя з вул. Петровського ( я їхав з Салтівки). Далі навіть о 21:00 на узбіччі ( під знаком "Зупинку заборонено") стоять авта, по тротуарах місця проїхати і не зачепити пішохода - нема.. Від цього єдиний можливий вихід - варіант з паркуваннями на тротуарі, звуження піщохідної зони тротуару і розмітка дороги для велосипедистів ( від цього також виграють водії). АБО! Взагалі перкрити центр міста від вул Петровського до площі Конституції , зробивши його пішохідним. Таким чином можна розвинути краще обслуговуючу інфраструктуру. Як це робити - то вже питання іншого посту..
отже Харків заслуговує на велодоріжки, вони вкрай необхідні, і на основних магістралях має бути розмітка, якої всі дотримуватимуться ( ну хоча б інколи).. А я втомився, накатався, задоволений піду спати.

Український етнос

Як на мене, дві дуже цікаві статейки про нації, етноси і т.п. І  годі вже сперечатися пр оіснування українського етносу.. ну  є він. і нах всіх цих Поцріархів Кирилів,які намагаються разом з Януковичем відновини Російську Імперію, загнавши український етнос у ярмо  "безглуздого і нещадного"
http://scepsis.ru/library/id_75.html
http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt04.htm

Цікаві досліди у ліберальному суспільстві

Ось така цікава стаття вийшла на Бі-Бі-Сі.

"В Израиле принят план депортации семей мигрантов

Израильское правительство одобрило план депортации сотен семей рабочих-мигрантов.

Его представитель сказал Би-би-си, что этот план затронет около четырехсот детей и их семьи.

Израильский премьер-министр Биньямин Нетаньяху заявил, что массовая нелегальная миграция в Израиль представляет угрозу еврейскому характеру государства.

Однако кабинет министров решил предоставить возможность остаться в стране другим детям мигрантов, - тем, которые родились в Израиле, посещают школу и говорят на иврите."
http://www.bbc.co.uk/russian/rolling_news/2010/08/100801_rn_israel_update.shtml 



Як би ото вищенаведене пояснити для себе. Що я бачу: бачу звичайний шовінізм патріотизм! І що після таких заяв казати про бідолашних українців,які намагаються творити власну державу, і яких постійно звинувачують у націоналізмі?!. Що ж, що можна Ізраїлю - не можна Україні. Принаймні не можна українському керівництву. А на патріотів потім кажуть : фашисти, нацики і т.п.

Порхатим присвячується
Славетне місце Вуперталь. У його частині Бармен колись народився Фрідріх Енгєльс.Також це місто відомо великою кількістю церков, де надурняк або за 50 центів тебе ощасливлять значною кількістю їдла. Це зазвичай трохи поганенькі, іноді підгнилі, здебільшого з вийшовшим терміном придатності недоїдки та недокупки німецького народу. До цього всього ще є безкоштовна їдальня, де тобі подадуть щось гаряченьке-солоденьке-свіженьке, ще й тричі на день, сім разів на тиждень, та ще й з собою навісять. Овочі, фрукти, вчорашній хліб та булкі з пекарень, тістечка, ковбаса Салямі (від неї потім печінка каже: "Іди на фіг- вже не можу!"), консерви , йогурти і ще дідько-го-зна який харч. Від цих радощів як тут не запаморочитись у голові? Одне єдине слово світить в очах, слово з великих літер: ХАЛЯВА! Взагалі-то всі ці блаженні місцини були розхраховані на злиденні верстви населення, і кожна для своєї парафії: хорватська церква-для хорватів, німецька-для німців, і т.д. Чомусь лише єврейська сінагога лишилась осторонь від цих, від початку благородних, справ.Невеликий відступ для нетямлячих. У німеччині єврей (Jude) - це не нація, - це віра. Виходячи з цього єврей - іудей. А так як мало хто з приїхавших знає принаймні хоч одну молитву, то вхід до сінагогі та общини їм заказан, тому вони залишаються українцями, білорусами, росіянами, кіргізами і т. ін. Здебільшого ж всі ці маргінали походять з України,тому ніби-то й українці, а українською - майже ніхто; євреї, та й іврит одиниці знають. Для спрощення всі виїздці з колишнього СРСР спілкуются російською. Серед контингенту подекуди трапляються просто россіяни, просто українці, німці з Росії, Казахстану і т. д, а ще серби, хорвати, румуни, албанці і нарешті вимираючий вид - німці. Причому хто більш за все потребує цієї Халяви, так це саме аборигени, котрі відверто погано одягаються (інші ж бо рядяться лише на роздачу, хоча згодом це стає стилем буденного одягу), погано харчуються та завжди на підпитку. Щопрада, бувають такі виїздці, котрі не ламають кумедії, а поводять себе та одягаються нормально. Це вийнятки.
Так от. До чого це я? Всі ці хлібосольні місця блаженної Халяви окупували ці самі виїздці. Та й так окупували, що й не підступиш. Спробуй влізти без черги - добре якщо тільки родичів пригадають, а то ще й пику натовкти можуть. Ось тобі й біженці: пустили козлів до городу. Голодували вони чи що?
Ритуал отримання ХАЛЯВИ.
Годинки за дві-півтори до відкриття збираються відчайдушні шукачі манни небесної під пунктом роздачі манни. Обов'язково треба зайняти чергу, бо без черги йдуть тільки інваліди, жінки з малими дітьми, або ті, хто цю манну роздає. Незабаром вишиковується велика черга душ на 100-200. Але це лише початкова черга, вона здебільшого нічого не важить, бо це черга за талонами. Талон - священний номерок , який вказує іншим як тобі "падфартіла",бо першим десяти - двадцяти душам видають більше, краще, швидше і ще бозна-як. Отримавши талона, знов шикуються в чергу, але тепер вже згідно з виданими квитками.
Під час простоювання в чергах точаться найрізноманітніші бесіди типу:
-Мотя, ти слішал, шо Зюня біл на Канарах?
-Та ті шо? І скока єму ета стоїла?
-Нізнаю, щас спросім.-Кричить до Зюні-Зюня, скока ті атдал за Канари?
Підходить Зюня з дружиною Сонєй. Обидва " мєтр пядесят в прижкє", з диким мєстєчковим акцентом, характерними носами та бородавками.Гордість нації.
-Та нє дорага, 700€ за нідєлю. С пітанієм.
-Ну і как, понравілась? -Ха, та канєшна, ета жі Канари, всьо как у людєй.
Або хтось комусь розповідає про нове відкриття чогось цікавого. В цей час підлітає Дядя Міша і, не маючи гадки про що йде мова, з несамовитим мєстєчковим акцентом вигукує:
-Женьщіна,-жінка лякається- да шо ві расказіваїтє? Я здєсь уже давно жіву, я лучє вас знаю.
Бувають ще й інші випадки, коли людина розповідає про те як вона була головним інженером (льотчиком, конструктором, архітектором, винахідником, президентом фірми і т.ін. Потрібне підкреслити.), як її поважали, возили на машині, як бухали ледь не з президентом країни, скільки в неї дипломів та почесних грамот ("Героя" не вистачає). А з годом з'являється інша особа, яка каже, що такого-то знає, і ніякий він не "Гєрой", а водій таксі чи чоботар, чи ще-хтось, тільки не це цабе. І причому майже 80% народу за словами ці самі Головні. Тут і виникає питаннячко: що ж ти під церквою стоїш,на Халяву чекаєш, чи там "Главному" грошей не давали? На вході до храму блаженої Халяви стоїть людина, яка дивиться, щоб кожна душа кинула "полтіннік". А за дверима відкриваються ненадовго сади блаженства: тобто ти тупо підставляєш свою задріпану торбинку, а туди кидають усіляку Халяву, при цьому ласкаво питаючи, чи не бажає пан або пані ще й цієї халявки. А пан та пані бажають, бо не приведи боже іншому дістанеться. І дарма, що більше половини цього піде до сміття, бо вже нема місця де його пхати. Головне - Надурняк, і щоб ворогам не вистачило. У цей час ці самі вороги стоять у самому кінці черги та молять бога, щоб сьогодні нічого не було. Адже не дай, боже, щось дістанеться ворогові з переду - прийде велика Жаба і почне давити, душити, а потім посипле прокльони у бік тих, що стояли перед ними. Причому і тут інколи трапляються ексцеси накшталдт бійок, сварок , сутечок, погроз розірвати, порізати і врешті решт породнитися дуже непристойним чином.
Забув додати що все це люди переважно років за 40, а більшість за 60, тобто працювати їм уже не треба, і тому вони в такий спосіб просто вбивають час та збирають грошіСлаветне місце Вуперталь. У його частині Бармен колись народився Фрідріх Енгєльс.У місті працює прекрасний старовинний підвісний трамвайчик (Schwebebahn).Тут є великий зоопарк, працюють добрі і привітні люди, добре розвинена промисловість, прекрасне транспортне сполучення...Також це місто відомо великою кількістю церков, де надурняк або за 50 центів тебе ощасливлять значною кількістю їдла. Це зазвичай трохи поганенькі, іноді підгнилі, здебільшого з вийшовшим терміном придатності недоїдки та недокупки німецького народу. До цього всього ще є безкоштовна їдальня, де тобі подадуть щось гаряченьке-солоденьке-свіженьке, ще й тричі на день, сім разів на тиждень, та ще й з собою навісять!. Овочі, фрукти, вчорашній хліб та булки з пекарень, тістечка, ковбаса Салямі (від неї потім печінка каже: "Іди на фіг- вже не можу!"), консерви , йогурти (просрочені) і ще дідько-го-зна який харч. Від цих радощів як тут не запаморочитись у голові? Одне єдине слово світить в очах, слово з великих літер: ХАЛЯВА! Взагалі-то всі ці блаженні місцини були розхраховані на злиденні верстви населення, і кожна для своєї парафії: хорватська церква - для хорватів, німецька - для німців, і т.д. Чомусь лише єврейська сінагога лишилась осторонь від цих, від початку благородних, справ. Невеликий відступ для нетямлячих. У німеччині єврей (Jude) - це не нація, - це віра. Виходячи з цього єврей - іудей. А так як мало хто з приїхавших знає принаймні хоч одну молитву, то вхід до сінагогі та общини їм заказан, тому вони залишаються українцями, білорусами, росіянами, кіргізами і т. ін. Здебільшого ж всі ці маргінали походять з України,тому ніби-то й українці, а українською - майже ніхто; євреї,- та й іврит одиниці знають. Для спрощення всі виїздці з колишнього СРСР спілкуются російською. Серед контингенту подекуди трапляються просто россіяни, просто українці, німці з Росії, Казахстану і т. д, а ще серби, хорвати, румуни, албанці і нарешті вимираючий вид - німці. Причому хто більш за все потребує цієї Халяви, так це саме аборигени, котрі відверто погано одягаються (інші ж бо рядяться лише на роздачу їжі, хоча згодом це стає стилем буденного одягу), погано харчуються та завжди на підпитку. Щопрада, бувають такі виїздці, котрі не ламають кумедії, а поводять себе та одягаються нормально. Це вийнятки.
Так от. До чого це я? Всі ці хлібосольні місця блаженної Халяви окупували ці самі виїздці. Та й так окупували, що й не підступиш до роздачі. Спробуй влізти без черги - добре якщо тільки родичів пригадають, а то ще й пику натовкти можуть. Ось тобі й біженці: пустили козлів до городу. Голодували вони, чи що?

Ритуал отримання ХАЛЯВИ.

Годинки за дві-півтори до відкриття збираються відчайдушні шукачі "манни небесної" під пунктом роздачі "манни". Обов'язково треба зайняти чергу, бо без черги йдуть тільки інваліди, жінки з малими дітьми, або ті, хто цю манну роздає. Незабаром вишиковується велика черга душ на 100-200. Але це лише початкова черга, вона здебільшого нічого не важить, бо це черга за талонами. Талон - священний номерок , який вказує іншим як тобі "падфартіла",бо першим десяти - двадцяти душам видають більше, краще, швидше і ще бозна-як. Отримавши талона, знов шикуються в чергу, але тепер вже згідно з виданими квитками.
Під час простоювання в чергах точаться найрізноманітніші бесіди типу:
-Мотя, ти слішал, шо Зюня біл на Канарах?
-Та ті шо? І скока єму ета стоїла?
-Нізнаю, щас спросім.- Кричить до Зюні -Зюня, скока ті атдал за Канари?
Підходить Зюня з дружиною Сонєй. Обидва " мєтр пядесят в прижкє", з диким "мєстєчковим" акцентом, характерними носами та бородавками.Гордість нації, Німеччина б без них пропала.
-Та нє дорага, 700€ за нідєлю. С пітанієм.
-Ну і как, понравілась?
-Ха, та канєшна, ета жі Канари, всьо как у людєй.
Або хтось комусь розповідає про нове відкриття чогось цікавого. В цей час підлітає Дядя Міша і, не маючи гадки про що йде мова, з несамовитим мєстєчковим акцентом вигукує:
-Женьщіна,-жінка лякається- да шо ві расказіваїтє? Я здєсь уже давно жіву, я луччє вас знаю.
Бувають ще й інші випадки, коли людина розповідає про те як вона була головним інженером (льотчиком, конструктором, архітектором, винахідником, президентом фірми і т.ін. Потрібне підкреслити.), як її поважали, возили на машині, як бухали ледь не з президентом країни, скільки в неї дипломів та почесних грамот ("Героя" не вистачає). А з годом з'являється інша особа, яка каже, що такого-то знає, і ніякий він не "Гєрой", а водій таксі чи чоботар, чи ще-хтось, тільки не це цабе, яким воно себе виставляє. І причому майже 80% народу за словами ці самі "Головні". Тут і виникає питаннячко: що ж ти під церквою стоїш,на Халяву чекаєш?Чи там "Главному" грошей не давали?
На вході до храму "блаженої Халяви" стоїть людина, яка дивиться, щоб кожна душа кинула "полтіннік". А за дверима відкриваються ненадовго сади блаженства: тобто ти тупо підставляєш свою задріпану торбинку, а туди кидають усіляку Халяву, при цьому ласкаво питаючи, чи не бажає пан або пані ще й цієї халявки? А пан та пані бажають, бо, не приведи боже, іншому дістанеться. І дарма, що більше половини цього піде до сміття, бо вже нема місця де його пхати. (Подекуди сміттярі скаржаться, що смітники занадто повні.) Головне - Надурняк, і щоб ворогам не вистачило. У цей час ці самі вороги стоять у самому кінці черги та молять Бога, щоб сьогодні нічого не було. Адже не дай, Боже, щось дістанеться ворогові з переду - прийде велика Жаба і почне давити, душити, а потім посипле прокльони у бік тих, що стояли перед ними. Причому і тут інколи трапляються ексцеси накшталдт бійок, сварок , сутечок, погроз розірвати, порізати і врешті решт породнитися дуже непристойним чином.
Забув додати що все це люди переважно років за 40, а більшість за 60, тобто працювати їм уже не треба, і тому вони в такий спосіб просто вбивають час та збирають гроші на чергові Канари, Домінікану, або на поїздку до рідного Бердичева %))))
А от вже після отриманої порції Халяви, люди виходять з такими світлими обличчями, що їм заздрять перехожі. Збоку можна подумати, що людина, яка щойно вийшла з церкви Хвилину тому, на власні вухами чула Бога. НІ! Вона отримала великий кусень недокуок з німецьких супермаркетів. І з цим куснем поїде додому, може і в інше місто, там все це перебере, дещо заморозить, дещо викине,а потім годуватиме смачними просроченими йогуртами "бідних" родичів, смердючою Салямі - себе (це ж ковбаса, дарма що пропала ). А вже зовсім потім, коли забуде що саме їла - бідкатиметься на болі у печінці, підшлунковій, шлунку...І славетна німецька медична картка АОК (найдешевше медичне страхування) покриє видатки на видалення печінки, підшлункової, шлунку.........

Трагедия в Новомосковске

САБОТАЖ">

Орлёнок (БДХ)

шинка/кефір

Шинка,

вибита на парканах.

Пошта

в електрозаписниках.

Стотисячний раз: «Кохана!»

Мільйонний – Аллах!

Забуті в нірвані шкарпетки

Маячать у мозжечку.

Минуле життя проспектом

Розкинеться по піску.

Новин радіальний оглядач

Наріже ранковий сир.

Речей непростий порядок –

Звичайний божий кефір.

Поспіхом скручені в дулю

Пальці – дарунок мавп –

Пельку пекельну стулять.

Я вас таки кохав.

І триблагий циліндр

Випише всім рецепт:

Шинка, кефіру літр.

Начебто все…

10.04.10

Дмитро Табачник - ворого українського народу

ОБЕРЕЖНО - ТАБАЧНИК

Призначення Дмитра Табачника міністром освіти і науки України слід розцінювати як антидержавний крок. Раніше він неодноразово публічно висловлювався проти територіальної та національно-культурної цілісності України, а також заперечував приналежність до української нації мешканців як Сходу, так і Заходу країни, ототожнюючи українську самоідентифікацію із фашизмом. У книзі, написаній у співавторстві з комуністом Г.Крючковим, «Фашизм в Украине: угроза или реальность?» твердження «єдина мова, єдина держава, єдина церква» визначається як ознака фашизації країни. За використання ж такого поняття, як «титульна нація» Табачник пропонує «отбивать руки». Сучасна ситуація в Україні характеризується доктором історичних наук Табачником «як боротьба між римсько-католицько-галицьким і російсько-православним етносами.» Крім того, новопризначений міністр освіти та науки вважає, що «желание мелко подгадить соседу, предать, вигадать что-то, обманув ближнего, согласие потерять глаз, чтобы сосед вовсе ослеп, - характерная особенность формирующейся украинской нации.» На думку Дмитра Табачника, Закон України «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні» ставить нашу державу «в один ряд с наиболее отвратительными тоталитарными диктатурами». А в найбільш рейтинговій книжці на останній книжковій виставці у Москві «Мир без Украины?» є й такий пасаж: «Сохранение унитарности означает дальнейшее политическое, культурное и ментальное огаличанивание Великой Украины.» Українцям Західної України Табачник окремо присвятив статті «Аннигиляция национальной идеи» ( г.«Киевский телеграфъ» від 3-5.01.2008) «Галичанские «крестоносцы» против Украины» ( тижневик «2000» від 11.07.2008), "От Рибентропа до Майдана" (г. "Известия" від 24. 1Х 2009 р.), даючи такі характеристики: «галичане при первой же возможности крайне агрессивно, не останавливаясь перед насилием и массовыми убийствами, пытались причесать Украину под свою гребенку.» Навіть ця невелика кількість наведених цитат свідчить про те, що керувати освітою в нашій державі доручено людині, яка люто ненавидить народ, серед якого живе. Як депутат від партії Регіонів Дмитро Табачник "зобов’язувався усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про блага Вітчизни і добробут Українського народу", натомість він брутально порушував присягу. За ці наклепницькі висловлювання, за образу честі і гідності громадян України Табачник має нести кримінальну відповідальність за
1. Частиною другою статті 110 Кримінального Кодексу України "посягання на територіальну цілісність і недоторканність України"
2.Частиною другою статті 161 ККУ "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії"
3.Частиною першою статті 364 ККУ "Зловживання владою або службовим становищем".
У зв’язку з цим доцільно:
1. переглянути рішення про призначення Дмитра Табачника Міністром освіти і науки України;
2. порушити проти Дмитра Табачника кримінальну справу за згаданими вище статтями;
3. позбавити Дмитра Табачника громадянства України.

Якщо коаліція, Президент і Прем’єр-міністр України не відреагують на наші вимоги, це означатиме, що вони усі є одним колективним «табачником» - раковою пухлиною на тілі нації.Чи вистачить в нас духу зберегти і відстояти своє національне буття, подолавши цю тяжку для нації хворобу «табакозалежності»? Безумовно, але за однієї умови – якщо будемо спиратися на Божу допомогу і власну жертовну любов до Батьківщини.
Ольга Різниченко, літературознавець

Харківський Метрополітен. роздуми і невдоволення

Я не розумію, що відбувається із харківським метрополітеном!!! Для мене досі залишається загадкою, нащо було прибирати милих касирів ,які спокійно собі сиділи в затишних будках, торгували жетончиками, поповнювали картки і… розмінювали крупні купюри! Тепер цього нема. Заміст милих поважних тітоньок – автомати з жетонами, які приймають купюри номіналом не більше 10! гривень (а дрібних монет приймають номінал 50 копійок). Тобто, уявляємо ситуацію: я йду, скажімо о…23-45 з гарної вечірки, і у мене в кишені завалялася купюрка з панною Лесею (200грн.) – і що??? Ну не розміняю я її ніде, а значить – метрополітен обмежив моє право на користування його послугами! Опа! Як же ж це так? А отак. Я для автомата – персона нон-грата)))
Але і це ще не весь ідіотизм. Мало того, що всі автомати продажу жетонів разом із турнікетами мають написи і тексти російською!!! (поки що аж ніяк не другою державною), що вже як мінімум протизаконно, так адміністрація метрополітену ще й їх хоче прибрати (не встигли жетономати проіснувати і півроку). А замінити ці шикарні автомати, на які, певно, було витрачено не одну тисячу державних коштів, хочуть на ще дорожчі автомати продажу і поповнення карток.
І ось тут мене зачепило!!!
У мене був особистий дуже негативний досвід користування електронною карткою проїзду харківського метрополітену. Полягав він у тому, що інколи ці недолугі автомати знімали гроші з картки, а зелене світло не запалювали ( і якби ж тільки у мене одного!), а потім ця картка просто здохла одного прекрасного дня – і все. На ній ще мабуть 18 гривень є, але відносити до «ремонту» мені якось ніколи та й лінь. Відтоді користуюся дуже зручними жетончиками (їжджу в метро рідко, смислу купувати багато їх не бачу, а карткам не довіряю). І тут підступне керівництво підземки хоче вкрасти у мене рідні зелені кружечки. І в який нахабний спосіб!? – просто замінити їх на картки)))
Але ж ці картки - не просто картки, вони ще коштують грошей. А саме: картка з автомату – 7 гривень плюс на ній дві поїздки по 1.5 грн. Разом – 10 гривень. І ці нахаби ще сміють писати, що карткою користуватися зручніше!! Що це означає для людини,яка приїхала до Харкова, скажімо в гості, і якій ну просто хочеться побачити метро, треба витратити 10 гривень, щоби проїхати один раз! Я ж не думаю, що гроші за невикористані поїздки будуть повертати в цих же автоматах для карток! – нє, для цього керівництво метрополітену занадто розумне. Отже, шановні не-харків’яни, якщо десь за пару місяців вам захочеться проїхатися одним з найкрасивіших метрополітенів світу, доведеться відразу приготувати 10 гривень на дві поїздки. Так, картку можна потім буде повернути в автомат, отримати назад 7грн, але ж, шановні, це час, який ми так само втрачатимемо,як і при купівлі жетончика! До того ж, старі автомати з жетончиками продадуть, на нові гроші вже витрачено, - і хай тільки спробують підвищити плату за проїзд! – стане відразу ясно, що гроші за продані жетномати пішли в кишені.
Звідси, мій особистий досвід:
а) в усіх цивілізованих метрополітенах є! квиток/жетон для однієї поїздки (так, він коштує дорожче,ніж постійний квиток,скажімо на 10 поїздок);
б)кожен цивілізований метрополітен пропонує системи знижок: проїзні на тиждень, місяць, рік;
в)паризький метрополітен має написи англійською та французькою мовами, харківський – чомусь недержавною російською;
г)празький метрополітен має дуже цікаву і складну систему знижок, і!!! консультанта (тобто ту саму огрядну жіночку з каси) на станції, який підкаже, як і чим краще скористатися. Хоча там так само на станціях стоять автомати з проїзними квитками.

Отже, шановні, висновки для Харкова:
1. Треба створити систему знижок, бо інакше безглуздо буде використовувати картки, які окрім незручностей нічого не додають.
2. Керівництво має подбати до Євро 2012 щоби написи в метрополітені були хоча б англійською і українською мовами.
3. Тому самому керівництву варто подбати про надійність турнікетів,які знімають гроші і не дозволяють пройти.(жетон працював безвідмовно)
З усього вищевикладеного хочеться підсумувати: метрополітен – це зручний спосіб переміщення людей і їхнього багажу плюс естетичний вигляд станцій. А це значить, що сам метрополітен має думати, як би заволікти у свої нетрі більше людей, а не відштовхнути естетів і романтиків, женучись за надприбутками.

Текстура+Бєшений Кактусъ = кастинг поетів. Харків

Цього року "Текстура" хоче уникнути лажі, яка траплялася минулі роки. Тобто: годі гнати порожняк, люди, вчитуйтеся у ваші ж тексти, вчіться їх читати, вчіться їх відчувати. Отже, поети, прозаїки, по понеділках на базі ТО Бєшений Кактусъ (щопонеділка о 18-00 у Літературному музеї) будуть відбуватися випробування поетів на поетичність. ЦЕ значить: КОжен, хто бажає взяти участь у "Текстурі" має підготувати свій виступ максимум на 5-6 хвилин. Тексти мають бути власного написання, читати на пам'ять(прозу дозволено читати з листка), читати виразно. Критичне, заангажоване, непідкупне журі буде приймати рішення, чи будете ви виступати чи не будете. Особливо це стосується початківців!!! Заявки на участь можна надсилати на скриню :
zhurer@meta.ua
Або за телефоном +38 063 480 24 07
Вхід до літмузею - 3 грн!!!

http://vkontakte.ru/event15519461

ВІн був Депутатом Верховної РАди (стьоб на С.Жадана)

Він був депутатом верховної ради

Таємно брав участь у гей-парадах,

Знімався у порно по вихідних.

Друзі його демократи-дебіли

Говорили: ми всі копрофіли,

І саме тому ми по вуха в лайні.

Раду Верховну заповнили Геї!

Які дотримуються ідеї:

Народ нас любить і все простить.

Ми думали, є ще в парламенті жінки,

Та, судячи з їхньої поведінки,

Кожна з них рядовий трансвестит.

Але є ще партія комуністів,

У них ідеї кристально чисті,

І гріх Содому їх не спіткав.

Жінки їхні хтиві, мов кобилиці

З великими цицями і сідницями –

Це те, що потрібно чоловікам.

Їхня сувора партійна система

Геть виключає БДСМ’и.

Спробуємо від них утекти.

Там Ленін із зіркою в лобі сяє,

Від всього косять, на все забивають.

Давай, привези нам партійні квитки!

І він ступив на цю дивну трасу,

Забувши старих колег-педерастів,

Які вже встигли набриднути всім.

Він вистрибнув з усіх коаліцій,

Засунувши в дупу нудні амбіції.

І сяяли зорі у всій красі.

Ступивши до комуністичного штабу,

Побачив герой наш красиву бабу

З губами червоними, наче мак.

Письмовий стіл застеляли груди.

Стояла зима. Починався лютий.

Баба зробила героєві знак.

«Звідки ж ти взявся, такий красунчик?

Ну, давай, діставай пісюнчик,

Подивимося , що ти за мужик.»

І він, побачивши справжню жінку,

Поспіхом розстібав ширинку –

Його геніталій стирчав, наче штик.

«Ну що ж, приймай від мене посвяту:

Лягай на спину,я зверху сяду.

Тут всі натурали, бачиш і сам!»

Ввімкнувши музику революційну,

Вона завалила його на спину,

І прапор червоний над ними звисав.

На 308-й хвилині сексу,

Відчувши, що вже відмовляє серце,

Жінку гарячу спинитись просив.

Та вигуки Інтернаціоналу

Траурним маршем для нього ставали,

І Ленін дивився на них звідусіль.

У комуністів розправа садистська

З тими, хто лізе у їхні списки:

Туди приймають лиш чоловіків.

І смерть його – невелика втрата,

Знайдуть іншого депутата,

І знову пошлють по партійні квитки…

Анкета: "Культурний Герой Сучасності"

Творче об'єднання Бєшэний Кактусъ проводить анкетування з метою визначення поточного становища сучасної української культури, а також моделювання подальшого розвитку. відповіді можна давати у коментарях або надсилатина скриню zhurer@gmail.com

Культурний герой, герой-просвітитель — тип міфологічного героя, великий творець і дослідник, часто божественного походження або що обожнює згодом. Культурними героями є багато персонажів міфу і епосу.

У масовій свідомості нашого часу міфологема часто заміщається реальними представниками маскультури (напр., талановитий музикант або просто екстравагантна особа). Довкола такої фігури виникає субкультура залицяльників, для яких об'єкт поклоніння служить культурним героєм.  Вигадані персонажі творів масової культури також можуть ставати свого роду культурними героями, обростаючи в середовищі фанатів власною міфологією і атрибутами (пор.: Йоду, Гендальф, Імператор людства).

рятуйте Візитівку Харкова

Шановні, невдовзі може бути зруйнований милий  нашому оку вигляд площі Свободи!
Дєрзновєнні і найковарніші плани Чечельніцкого і Добкіна можуть зробити можливим відхапання чималого шматка зелені від Університецького саду, тобто Саду Шевченка. Нащо ?  - бо фонд Кушнарьова платить! Добре, що буде ще одна бібліотека ( тоді як інші загнивають, руйнуються, тощо), але чому саме на тому місці? Чому не модернізувати бібліотеку ім. Короленка? чи зберегти її від руйнування через заббудову якоюсь черговою Плазою???
Питань Маса!!!!!!
Цитата:

Вообще, я двойственно отношусь к новым постройкам в историческом центре - таким как фельдман-дроздовские АВЭКоПлазы...    "за", потому что модернизация и избавление от классических, ренесансных и конструктивистских зданий ДАЖЕ (ой-ой-ой) в самом центре города в любом случае неизбежно в будущем.. Но что мне категорично не нравится в данной ситуации, прям до раздражения, это то, что в Харькове полно территории, где можно строить! Даже в центре. Зачем застраивать "лёгкие города" - парк?! //////////:      Ну, и кроме того... действительно - о чём пишет Юрек - там сложившийся комплекс, который таки представляет ценность для Харькова.                     Анна Шибирин, архітектор, громадський діяч      

 Тобто читайте, думайте. Ідея Бібліотеки - дуже добра. МІсце - ну куди ще гірше, ніж можна придумати з точки зору навіть того ж Євро 2012!?! Я проти! І , думаю, кожен громадянин Харкова ( і не тільки ) - проти!
 Наводжу посилання, де можна отримати більш детальну інформацію:
http://nedobalkan.livejournal.com

Мілана Євгенівна Журер: тепер офіційно!

НУ ось після двох годин двадцяти хвилин очікування у палаці новонароджених, я (новоспечений батько) отримав свідоцтво про народження Журер Мілани Євгенівни)))))
Як завжди, в нашій системі не могло все йти гладко: зависав комп'ютер, дохла система... А треба було бути присутніми як батьку, так і мамі (бо різні прізвища), тому маленька Мілана лежала вдома з бабусею майже 3,5 години. Бабуся ж трусилася над люлькою, щоби маленька не прокинулася і не розплакалася, чи їсти попросила. Але все добре скінчилося! Нам усім 5+

New York Times/ "Часи Нового Йорку"

http://www.gopetition.com/petitions/kyiv.html
ось такі штуки іноді доводиться http://www.gopetition.com/petitions/kyiv.html  підписувати, бо , бачте, у них немає географічного довідника. дешеве бульварне видання . як не любив я тих гамерикосів, так і не любитиму надалі. Ну невже якби вони написали Rassia їм би пройшло даром?? А тут лиш маленька купка людей схаменулася.

Бєшений Кактусъ виступає за глобальну українізацію світу!

Так що нема чого тут роздуплятися - підписуємо всі!!!

Об'єднання України?!

Мені здається, що об'єднання України - це і є національна утопічна ідея. Об'єднати може лише спільний ворог або спільний месія. У нас там, де два українці - три гетьмани. Саме тому ми ніколи не знайдемо нашого Месію, і відмовитися від цієї ідеї - життєво необхідно для України. Пошуки месії не призведуть ні до чого. Єдиний вихід з цього становища, на мій зелений погляд, - створення всіх можливих умов для плідної співпраці всіх регіонів України, створення тісних інформаційних зв'язків, обміну досвідом, інформацією і кадрами. Саме кадри громадських організацій (тих,які створено не як "молодіжки" і галузки партій, а тих, які тримаються на потужних ідеях) стануть "об'єднавчою" ланкою. Обмін досвідом і кадрами - ось наш ключ до успіху. Децентралізація управління, викорінення кар'єризму з організації - єдиний вихід з глухого кута соціальної кризи.
З повагою і надією,
Женчик Журер

З різдвом Христовим!

До речі, шановні, ті, хто святкує. З різдвом Христовим вас усіх!!! Хай нарешті всі ці кандидати у президенти зрозуміють, що спекулювати на релігії, благочинності, благородстві і людськості - нице і блюзнірське заняття. Ось...

facebook

вибори - це дуже негативне поняття стосовно українського президента. нам потрібне формування, створення президента, народний контроль над ним! А вибори президента в Україні ...це як прийти на смітник і вибрати собі з усіх подраних штанів найменш діряві (і дай Боже, ЩОБИ ВОНИ БУЛИ БЕЗ ВОШЕЙ)